Кулик Дмитро Максимович
о. Кулик Дмитро (9. VІІI. 1901- V. 1974) – нар. у с. Рудно Львівського пов., син Максима і Анни (Олинець). Гімназія – Львів (31.V.1921 склав іспит зрілості). Семінарія – Львів, 26.Х.1921-22.VI.1925. Свячення: дияконські – 14.ІІІ.1926; ієрейські – 21.ІІІ.1926, з рук митр. Андрея Шептицького; безженний.
Душпастирська праця: 3.IV.1926 вступив у новіціят при м-рі оо. редемптористів у с. Збоїща коло Львова, 4.IV.1927 склав перші обіти, 21.III.1927-4.IV.1930 був викладачем грец. мови та географії в ювенаті оо. редемптористів у Збоїщах. 4.IV.1930 покинув монастир, був прийнятий до клиру Львівської архиєпархії. Пустомити (Щирецький д-т), 4.IV-10.XII.1930 – сотрудник; 10.ХІІ.1930-1932 – завідатель; Буцики з доч. Лежанівка (Гримайлівський д-т), 1932-1933 – сотрудник, 1933-1935 – завідатель; Германів (Винницький д-т), [1936] – завідатель; Гущанки (Новосільський д-т), 1936-1937 – сотрудник; Чижиків (Яричівський д-т), ІІІ-[IV].1938 – завідатель; Під’ярків (Бобрецький д-т), 1938-1950 – завідатель. «Возз’єднався» з РПЦ.[1]
Арешт о. Д.К. та 29 інших священиків був передбачений планом агентурно-оперативних і чекістсько-військових заходів по лінії «колишньої греко-католицької церкви» від 6.ІІІ.1950, затвердженому міністром держбезпеки УРСР Миколою Ковальчуком. 21.ІІ.1950 в домі о. Д.К. відбувся обшук, поведений бібрківським РВ МДБ, вилучено близько 200 книг, газет і журналів, у т. ч. понад сто примірників органу УКС – газети «Мета», 8 екземплярів енцикліки Пія ХІ «Про безбожний комунізм», журнали «Місіонар», «Волинь» Уласа Самчука, «Велика історія України» тощо. 27.ІІІ.1950 заарештований оперпрацівниками відділення «О» УМДБ ЛО. Утримувався в КПЗ Бібрківського РВ МДБ, відтак у внутрішній тюрмі УМДБ ЛО. Звинувачувався в тому, що «будучи антирадянськи настроєним, проводив серед населення ворожу роботу. В 1931 р. митрополитом Шептицьким з участю уніатського духовенства був створений т. зв. „Український католицький союз”, який був політичною антирадянською організацією. Друкованим органом цього союзу була газета „Мета”, на сторінках якої поміщувалися матеріали антирадянського змісту. Кулик у 1932 р. вступив у цей союз, був його активним членом, виписував „Мету”. В період німецької окупації Кулик систематично виступав перед віруючими з закликом здати німцям усі види продовольства: хліб, м’ясо та ін. продукти. Зводив наклепи на радянську владу, використовував для цього свій авторитет як священнослужителя. Після вигнання німецьких окупантів Кулик далі вів антирадянську діяльність. Серед шкільної молоді проводив релігійну роботу, змушуючи молодь відвідувати церкву, внушав віру в Бога. До останнього часу Кулик зберігав у себе на квартирі різноманітну антирадянську літературу. При арешті в нього було вилучено понад 200 прим. різної антирадянської літератури».[2] 7.VI.1950 Львівським обл. судом засуджений за ст. 54-10, ч. 2 КК УРСР до 10 років ВТТ і 5 років обмеження прав з повною конфіскацією майна. 22.Х.1954 клопотання про помилування о. Д.К. від його парафіян було відхилене Львівською обл. комісією з перегляду крим. справ на осіб засуджених за контрреволюційні злочини. Відомості про місце відбування кари та дату звільнення в архівно-слідчій справі відсутні – імовірно, був звільнений не пізніше 1957 р.
Після звільнення повернувся в Під’ярків, де далі служив як православний настоятель, обслуговував також сс. Селиська та Ганачівку.
Помер в 1974 році у с. Під‘ярків, похований в рідному с. Рудно, Львівської області.
31.V.1994 реабілітований прокуратурою Львівської області.
Стаття підготовлена Інститутом Історії Церкви УКУ; сайт: http://ichistory.org.ua/.
Джерела: ГДА СБУ, ф. 2, спр. 1490, арк. 87; ф. 65, спр. С-9113, т. 23, арк. 25; т. 31, арк. 208; УСБУ ЛО, спр. П-32605; ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 489; ф. 408, оп. 1, спр. 688, арк. 32-33; Blažejovskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of Lviv, т. 2, с. 232; Лаба. Літопис парафії Під’ярків, с. 51-52; Єпархіальний вісник 5-6 (1947) 163.
[1] Єпархіальний вісник 5-6 (1947) 163.
[2] УСБУ ЛО, спр. П-32605, арк. 61.
