Гнат та Володимир Гамаль
Гнат Гамаль (1850 – 06.10.1926)
Народився 1850 року у с. Великі Передрімихи на Жовківщині. Прибув у Під’ярків біля 1885 року. Тут одружився з молодшою за себе на 13 років донькою дяка Потурая. Це був свідомий чоловік, бо ще будучи слухачем 3 курсу львівської вчительської семінарії у 1876 році, він передав якусь рукописну книгу для "Народного Дому" та другої міської церкви у Львові [37, ч. 124/1876]. Очевидно, що це була церковна книга, яку знайшов у своєму або іншому селі. В січні 1892 року він передав у товариство "Шкільна поміч" 70 кр, зібраних для бідних учнів українських шкіл у Львові [32, ч. 12/1892].
В кінці 1893 року, з ініціативи вчителя Гната Гамаля, отця Честинського, війта Толопки та громадського секретаря Гриньківа, відновила свою роботу читальня «Просвіта». 20 грудня 1893 року відбулись її установчі збори, на яких до читальні записались 35 членів. Головою був обраний Марко Багрій, секретарем - Григорій Гаврецький, а бібліотекарем - Микита Карпа.
Весною 1900 року померла дружина вчителя Гната Гамаля, Марія з Потураїв. На 37 році її життя вона померла від " грудної недуги", залишивши троє дітей. Марія була великою патріоткою. На похороні було 5 священиків та багато інтелігенції [33, ч.99/1900].
В 1908 році Гнат Гамаль передав для музею Наукового Товариства імені Тараса Шевченка наступні експонати: камінний топір, знайдений в шутрі Дністра в селї Бородчиці пов. Бібрка, камінний топір, знайдений в селі Під’ярків, пов. Бібрка, кремінну пилку з с. Під’яркова, пов. Бібрка, кремінний клин з с. Під’яркова, пов. Бібрка, 7 пряслиць, викопаних в с. ІІід’яркові, пов. Бібрка, 2 бронзові перстені з с. Підяркова, пов. Бібрка, кусень кремінного ножа з с. Під’яркова, пов. Бібрка, панщизняний гарап із села ІІідгородищі, пов. Бібрка та 123 монет австрійських, 2 перські і один австр. банкнот.
У березні 1910 року студент Іван Кульчицький перевіряв діяльність місцевої читальні і записав у своєму звіті, що "вчитель Гамаль веде в читальні курс німецької мови, який відвідує до 20 хлопців-бідняків" [18, с.74].
Солдатами російської армії повністю пограбували майно Гамаля. Можливо тому, що його син Володимир був офіцером австрійської армії, а більш ймовірно, що був в УСС. Весною 1916 року Г. Гамаль повідомляв про це свого брата Олександра у В. Передрімихах.
У 1917 році Гнат Гамаль разом зі своїм сином Володимиром передали пожертву на відновлення шкіл на Волині.
Восени 1919 року під’ярківські вчителі Г. Гамаль та М. Качоровський зібрали 20 корон на користь поранених та полонених поляками вчителів. Вони закликали інших вчителів до продовження їхнього почину. Це був акт мужності в умовах польського терору.
Гнат Гамаль для багатьох людей став найулюбленішим вчителем, доказом цього слугував щедро зроблений йому подарунок у 1921 році від під’ярківських емігрантів, які виїхали до Америки [31, ч.86/1921].
6 жовтня 1926 року у м. Збаражі Тернопільської області на 76 році життя в будинку свого сина Володимира помер Гнат Гамаль.
Література:
Історія с. Під’ярків В. Лаба, викладач Львівського автошляхового технікуму, 1997.
Нарис історії «Просвіти». Львів, 1993.
ЦДІА України у Львові, ф. оп. 1, спр. 1267, спр. 1446.
Хроніка Наукового Товариства імені Тараса Шевченка у Львові видання за місяць вересень-грудень Вип. IV. Р. 1908. Ч. 36.
газета Діло №228 від 15.10.1926
газета Діло №54 від 07.03.1917.
Володимир Гнатович Гамаль (1885–04.1940)
Громадський, політичний та військовий діяч, адвокат, сотник УГА. Народився у 1885 році в с. Під’ярків (нині Перемишлян. р-ну Львів. обл.) в сім’ї вчителя Гната Гамаля. Студіював право на юридичному факультеті Львівського університету, став доктором права. Був членом УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія ). Ініціатор створення українських шкіл у м. Холм, доброволець УГА. Командант 3-го куреня 10-ї Янівської бригади УГА, поручник УСС. У серпні 1919 підвищений до сотника. Перебував у концтаборі Тухоля. Звільнений 18 березня 1921 р. Через переслідування польської влади 1924 р. переїхав до м. Збараж, де відкрив адвокатську контору спільно з І. Кульчицьким та був активним громадським діячем. Діяч “Просвіти”, “Рідної школи”. Наприкінці липня 1936 р. разом з І. Кульчицьким заарештований польською владою за поширення серед українських емігрантів у Канаді негативної інформації про Польщу, зокрема про концтабір у м. Береза Картузька. Виправданий судом 22 січня 1937 р. В грудні 1939 р. заарештований органами НКВС. 3 жовтня 1940 р. засуджений до 10 р. ув’язнення. Член ОУН. Перебував у в’язниці м. Тернопіль. Розстріляний органами НКВС. Реабілітований 18 лютого 1992 р.
Література:
Вішка О., Срібняк І. Знахідка у варшавській бібліотеці: список полонених старшин УГА в таборі Тухоля (1920–1921) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 2015. № 4. С. 62; Перший український політичний процес за злочин зі ст. 109 к. з. Адв. д-ра І. Кульчицького засудили у Львові на 1 рік вязниці. Адв. д-р В. Гамаль увільнений // Діло. 1937. Ч. 14. 23 січ. С. 4; Реабілітовані історією. Тернопільська область. Кн. 2. Тернопіль, 2012. С. 484–485. Сергій Адамович, Микола Вітенко.